ЖЕРДЯ - останнє з двадцяти восьми сіл області, знищених гітлерівцями за допомогу населення партизанам. Воно було частково спалене в ніч з 23 на 24 березня 1944 року (згоріло 126 будинків), а 2 квітня визволене воїнами 129-ї стрілецької дивізії 18-ї армії і 4-ї танкової армії.

В історії подільського краю Жердя відоме з 1578 року. На його околицях виявлені залишки поселень трипільської і черняхівської культур. У 1672 році знаходиться під гнітом турків, які захопили Поділля, а після їх вигнання в село повернулися попередні гнобителі - польські шляхтичі. Нелегко жилося селянам і після возз'єднання у 1793 році Правобережної України з Росією, після реформи 1861 року і у пореформений період.

У село прийшла звістка про повалення царського самодержавства. Селяни піднялися на боротьбу за Радянську владу. Очолили збройне повстання більшовицькі організації 12-го армійського корпусу, частини якого розміщалися на території Чемеровецького району, а штаб - у Жерді.

Громадянська війна, відбудова зруйнованого господарства. Уже в 1923 році у Жерді створюється колгосп. У 1935 році комсомолка - ланкова Софія Приймак з дівчатами зібрала по 511 центнерів цукрових буряків з гектара і була нагороджена орденом Леніна. Знамениті ланкові Ольга Ку-зик і Марія Далішевська були учасниками II Всесоюзного з'їзду колгоспників-ударннків, а у 1936 році Ольга Кузик обиралася делегатом VIII Надзвичайного з'їзду Рад Союзу РСР, який прийняв нову Конституцію. Дипломом першого ступеня відзначені успіхи колгоспу на Всесоюзній сільськогосподарській виставці 1939 року. Весною 1941 року тут першими в районі завершили сівбу, на полях дозрівав високий урожай.

Війна перервала мирну працю людей. 9 липня у Жердю увірвалися фашисти. Вони пограбували колгоспне господарство, встановили жорстокий режим. 405 юнаків і дівчат вивезли на каторжні роботи в Німеччину.

Та мешканці села не скорилися. В перші дні війни понад 400 чоловік пішли на фронт. Залишилися старики, жінки, діти. Гітлерівці і їх підручні поліцай Харевський і староста Когунь примушували селян безплатно працювати у так званому общинному господарстві. Тим, хто відмовлявся, погрожували розстрілом, накладали великі штрафи.

Восени сільські активістки комсомолки Олександра Олійник і Анастасія Щупарська встановили зв'язок з підпільниками. Спочатку в районі Жерді діяв партизанський загін під командуванням комуніста М.Т. Тоскалюка і комісара Й.Й. Сирваровського. Базою для створення загону імені Чапаєва була підпільна група, створена у Чемерівцях у вересні 1941 року. Партизани у 14 селах, в тому числі і у Жерді, знищили документи в управах, нападали на заготівельні пункти і продовольчі склади, влаштовували диверсії на залізниці, а в кінці лютого 1944 року пустили під укіс німецький ешелон.

У сусідньому із Жердею Оринині у 1943 році комуністи С. М. Березовський, К. П. Клименко та інші створили підпільну групу, яка незабаром переросла у партизанський загін імені більшовика - арсенальця, командира Таращанського полку Василя Боженка. Після загибелі командира П.А. Заплатинського загін очолив учитель С.М. Березовський. Партизани не раз бували у Жерді, їм активно допомагало населення. А комсомолки Олександра Олійник і Анастасія Щупарська стали розвідницями. За їх даними партизани провели ряд успішних операцій, знищили поліцейські пости у Жерді, атакували німецькі машини із зброєю і продовольством. На початку березня 1944 року бійці загону на станції Нігин захопили фашистський ешелон з продовольством і обмундируванням. І все роздали населенню. За вироком партизанського суду розстріляли запроданців Харевського і Когуня.

За дії партизан гітлерівці вирішили спалити село. Вони увірвалися на бронетранспортерах в його центр і один за одним підпалили 126 будинків. У цей час у Жердю увійшли танкісти генерал-полковника Д.Д. Лелюшенка. Разом з воїнами відважно билися боженківці. Спільним ударом танкісти і партизани повністю знищили гітлерівців, не давши їм спалити решту 430 будинків. Це допомогло жердянцям швидко відновити колгоспне і власні господарства.

Уже в 1948 році колгосп одержав найвищі в районі і області урожаї зерна, овочів, цукрових буряків. Ланкова Євгенія Бойко була нагороджена орденом Леніна, ланкова Ніна Сметанюк, бригадири Олександр Дем'янов і Йосип Сметанюк - орденами Трудового Червоного Прапора. Сімнадцять інших колгоспників нагороджені медалями "За трудову відзнаку".

Невпізнанним стало село за післявоєнні роки: тут понад 650 житлових будинків, середня школа, музична, Будинок культури, побутовий комбінат, швейна майстерня, амбулаторія, пологовий будинок. Колгосп "Росія" гордиться своїми людьми, своїми здобутками.

...Центральна площа. Пам'ятник В.І. Леніну. Високі обеліски - пам'ять про воїнів-визволителів і воїнів-односельців. 189 жердянців загинули на фронтах Великої Вітчизняної. 184 уродженці села нагороджені бойовими орденами і медалями. Полковий розвідник О.Г. Українець заслужив 22 ордени і медалі. Льотчик-винищувач майор А.С. Петелько, який не діждався визволення села, удостоївся за подвиги ордена Леніна і двох орденів Червоного Прапора. Його та імена інших воїнів, які полягли в боях з фашистами, золотом сяють на обеліску, завжди в серцях і в пам'яті жердянців.

• 2016 Жовтень